Надання допомоги постраждалим від домашнього насильства
Послідовність дій педагога
Постаратися розговорити дитину, встановити контакт, довірливі стосунки з нею. Надати емоційну підтримку. Тут необхідно врахувати, що дорослий повинен продемонструвати по відношенню до дитини інтерес, дружелюбність, щирість, теплоту і емпатію. У такому разі дитина відчує, що ця людина дійсно чує і розуміє її думки і почуття. Оглянути ушкодження. Не відправляти додому, якщо вона боїться туди повертатися. Якщо немає можливості влаштувати її на тимчасове перебування до родичів або в інше безпечне місце необхідно звернутися до поліції або прокуратури, якщо дії батьків є злочинними.
Найчастіше має місце поєднання неналежного виконання обов'язків щодо виховання дитини;
- до травматичного пункту або іншу медичну установу, щоб зафіксувати травми;
- до органів опіки і опікування за місцем фактичного проживання дитини, якщо батьки належать до «групи ризику» щодо вживання алкоголю, наркотиків або мають психічні захворювання і неможливо їх навчити батьківським навичкам;
- на консультацію до психолога, соціального педагога з метою:
- проведення діагностичного обстеження дитини й усієї сім’ї для встановлення причин порушеннь у дитини (домашнє насилля, наркоманія, алкоголь, асоціальна поведінка батьків, психічні захворювання);
- організація і проведення блока корекційних занять з дитиною й батьками з вивчення адекватної взаємодії в умовах домашнього виховання;
- навчання батьків ненасильницьким методам виховання, прийомів релаксації й способів зняття нервово-психічного напруження.
Психолого-педагогічні правила організації спілкування між педагогом і здобувачем освіти
1. Будьте уважними, відслідковуйте найменші зміни в поведінці, будь-які відхилення від норми. Пильної уваги педагогів і батьків вимагають різкі зміни в поведінці.
2. Перемикайте увагу на зміну успішності (не може довгий час працювати без відволікань й помилок через швидку втому).
3. Не поспішайте робити висновки, проявляйте терпіння, доброзичливість.
Постежте, поговоріть з батьками.
4. Будьте об'єктивні не лише в оцінюванні, але і в ситуації, що склалася. Не піддавайтеся емоціям, почуттям, які заважають вирішенню проблеми.
5. Спостерігайте за психологічною атмосферою. Для цього необхідно:
- звертати увагу на поведінку дітей;
- розуміти вираз очей, їх міміку, жести;
- уміти зіставляти психологічну атмосферу сьогоднішнього дня з учорашнім.
6. Щиро цікавтеся життям дітей. Відносьтеся співчутливо до їх думок і
бажань: не чіпляйтеся, не намагайтеся переробити, не критикуйте, частіше хваліть!
Принципи допомоги жертвам зґвалтування:
1. Повага
- оцініть довіру, з якою жертва звертається за допомогою;
- забезпечте конфіденційність;
- враховуйте культурні особливості жертви.
2. Підтвердження
- правоти особи і необхідності виразити свої почуття;
- реальності, що жертва залишилася в живих і має досить сил, щоб
впоратися з травмою;
- природності і адекватності її почуттів;
- позитивного сенсу проявів психологічного захисту.
3. Переконання
- що жертва не винна;
- що вона здолає свої переживання, страхи і нічні кошмари, що є «оплакуванням втрати»;
- що теперішній стан пройде, якщо з'явиться надія;
- що вона має для подолання необхідні сили і ресурси;
- що їй самій слід визначати, що, коли і кому розповідати про те, що сталося.
4. Надання різноманітних можливостей
- передайте їй ініціативу в процесі консультування;
- дайте необхідну інформацію, не примушуючи нести відповідальність за подію;
- не стверджуйте, що потрібне лікування;
- не цікавтеся деталями того, що сталося, якщо це не потрібно в терапевтичних цілях.
Рекомендації батьку/матері, чия дитина піддалася зґвалтуванню в сім'ї
1. Намагайтеся викликати на довірливу розмову про те, що сталося.
2. Постарайтеся своєю поведінкою вселити віру у сили, майбутнє.
3. Запевніть в конфіденційності розмови, і в тому, що дитина потім сама
вирішить, що, коли і кому вона розповість про те, що сталося.
4. Скажіть дитині про необхідність виражати свої почуття і що це
природно. Кожен має право на будь-які почуття.
5. Допоможіть визначити основну складність, проблему.
6. Зменшіть відчуття провини, переконайте, що дитина не винна в тому, що сталося.
7. Сприяйте підвищенню самооцінки.
8. Знайдіть в ситуації якомога більше позитивних моментів (залишилася жива).
9. Допоможіть дитині усвідомити наявність резервних можливостей, разом з нею знайдіть вихід із ситуації, що склалася.
10. Переконайте дитину, що вона обов'язково здолає свої переживання, а стан, в якому вона знаходиться, пройде, але для цього потрібний час.
11. Підкажіть дитині «Як» і «Що» вона повинна робити, «Як реагувати», поки не зможе мобілізувати власні сили.
12. Вітайте позитивне спілкування з однолітками і значимими дорослими, заохочуйте відвідування секцій, гуртків і не дозволяйте повністю ізолюватися від оточення, близьких людей.
13. Запропонуйте дитині різні матеріали для творчості, що дозволить виразити почуття, зняти напругу.
Для того, щоб підтвердити чи спростувати це припущення, ми пропонуємо елементарну діагностику дитини, що піддалася насильству.
Емоційний стан
- низька самооцінка, пасивність;
- понижений емоційний фон, апатія, страхи;
- занепокоєння, підвищена тривожність;
- депресивні стани, печаль.
Поведінка
- опозиційна; запобіглива, регресивна;
- не відповідає віку дитини;
- саморуйнівна (спричинення каліцтв, суїцидальні думки);
- виникнення різного роду відхилень в поведінці: агресія, дезадаптація,
адитивна, девіантна, делінквентна поведінка.
Інтелект
- зниження або повна втрата інтересу до школи;
- затримка або різке зниження рівня інтелектуального розвитку;
- зниження пізнавальної мотивації і, як наслідок, стійка неуспішність;
- порушення мовного розвитку;
- загальмованість у відповідях, при виконанні завдань;
- труднощі запам'ятовування, концентрації уваги.
Взаємовідносини з оточенням
- невміння спілкуватися з людьми, дружити;
- відсутність друзів або надмірна нерозбірлива дружелюбність;
- прагнення будь-якими способами, аж до нанесення самоушкоджень,
притягнути до себе увагу дорослих, або уникнення дорослих, підозрілість і
недовіра до них;
- вимога ласки і уваги або замкнутість, прагнення до самоти;
- агресивність і імпульсивність по відношенню до дорослих,
однолітків;
- роль «козла відпущення».
Фізичний стан
- маленький ріст, недостатня вага;
- гігієнічна занедбаність, неохайний вигляд;
- психосоматичні захворювання, неврози;
- постійний голод і/або спрага;
- мастурбація.
Якщо вищезгадані ознаки у більшості своїй були виявлені в поведінці дитини, ми пропонуємо наступний алгоритм дій дорослого.
Особливості поведінки батьків або осіб, що їх замінюють, яких підозрюють у жорстокості по відношенню до дитини
- Суперечливі, сплутані пояснення причин травм у дитини і небажання внести ясність в подію.
- Небажання, пізнє звернення за медичною допомогою або ініціатива звернення за допомогу виходить від сторонньої особи.
- Звинувачення в травмах самої дитини.
- Неадекватність реакції батьків на тяжкість ушкодження, прагнення до
її перебільшення або зменшення.
- Відсутність стурбованості за долю дитини.
- Неувага, відсутність ласки і емоційної підтримки дитини.
- Стурбованість власними проблемами, що не стосуються здоров'я
дитини.
- Розповідь про те, як їх карали в дитинстві.
- Ознаки психічних розладів в поведінці або прояв патологічних рис
(агресивність, збудження, неадекватність і ін. ).
КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ У ВИПАДКУ НАСИЛЬСТВА
Фахівцям важливо знати та надавати інформацію, куди і яким чином звертатися за допомогою у випадку проявів насильства:
• До поліції за номером 102.
• До центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
• До управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій.
• До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.
• До психолога, соціального педагога, класного керівника тощо.
• До близької людини.
• На телефони «Гарячих ліній»:
БЕЗКОШТОВНІ «ГАРЯЧІ» ТЕЛЕФОННІ ЛІНІЇ
• Національна дитяча «ГАРЯЧА ЛІНІЯ» Центру «ЛА СТРАДА-
УКРАЇНА»:
0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного)
З’явилася в Україні з початку 2013 року. Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники. Тут маленькі українці знайдуть підтримку та пораду стосовно своїх проблем. Батьки, вчителі та вихователі матимуть змогу оперативно отримати індивідуальну консультацію стосовно порушень прав дітей. Дзвінки на лінію – безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх операторів.
• Національна «ГАРЯЧА ЛІНІЯ» з питань запобігання насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога):
Підготовлено за матеріалами МБФ «Альянс громадського здоров’я»/«Насильство: короткий інструктаж для консультантів та консультанток». – Київ, 2017. – 35с.
0-800-500-335 та 116-123 (безкоштовно з міських телефонів), 386 – для абонентів Київстар, Водафон
0-800-500-225 та 116-111
На Національній «гарячій лінії» з попередження домашнього насильства можна отримати:
- інформаційні консультації (інформація про організації та установи, до
яких можна звернутися у конкретній ситуації, перелік документів, які необхідно підготувати для звернення та інше);
- психологічні консультації (поради та підтримку психолога анонімно у телефонному режимі);
- правову допомогу (консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації, поради стосовно правильного складання необхідних документів тощо).
• Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба:
(044) 255-64-50
• Єдиний телефоний номер системи надання безоплатної правової допомоги:
Зателефонувавши за номером 0 800 213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:
- безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;
- правові консультації;
- роз’яснення з питань отримання безоплатної правової допомоги;
- інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних
послуг т а з ахисту п рав л юдини, т а установи, які опікуються відповідними питаннями;
- зв'язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової
допомоги; отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв’язку.
